Проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1989 року.Набула чинності для України з 27 вересня 1991 року.

Преамбула

Беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй знову підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини і в гідність та цінність людської особи і сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові та поліпшенню умов життя при більшій свободі;

беручи до уваги, що Організація Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини проголосила, що кожна людина повинна володіти всіма зазначеними в ній правами і свободами без будь-яких відмінностей за такими ознаками як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне чи соціальне походження, майновий стан, народження чи інша обставина;

беручи до уваги, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи і належний правовий захист, як до, так і після народження;

беручи до уваги, що необхідність у такій спеціальній охороні була вказана в Женевській декларації прав дитини 1924 року і вказана у Загальній декларації прав людини, а також у статутах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями добробуту дітей.

1. Кожна дитина має невід'ємне право на життя, а держави забезпечують максимально можливий ступінь її виживання і здоровий розвиток.
2. Кожна дитина має право на ім'я і громадянство з моменту народження
3. В усіх діях суддів, установ соціального забезпечення, адміністративних органів, що займається проблемами дітей, першочергова увага надається найкращому забезпеченню інтересів дитини. Належним чином мусить враховуватися думка дитини.
4. Держави забезпечують здійснення кожною дитиною усіх прав без будь-якої дискриминації або нерівності.
5. Дітей не повинні розлучати з їхніми батьками, за винятком випадків, коли це здійснюється компетентними органами в інтересах благополуччя дітей.
6. Держави сприяють возєднанню сімей, дозволяючи в'їзд на свою територію або виїзд із неї.
7. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини, однак держави мусять надавати їм належну допомогу і розвивати мережу дитячих закладів.
8. Держави забезпечують захист дітей від завдавання їм фізичної і моральної шкоди або психологічних збитків і жорстокого ставлення, включаючи сексуальні зловживання чи експлуатацію.
9. Держави забезпечують прийнятну заміну догляду за дітьми, в яких немає батьків. Процес усиновлення ретельно регулюється, і необхідно прагнути до укладання міжнародних угод, щоб забезпечити гарантію і юридичну обгрунтованість у тих випадках, коли всиновлювачі мають намір вивезти дитину з країни, де вона народилася.
10. Діти з особливими потребами в розумовому або фізичному розвитку мають права на виняткове ставлення, освіту і турботу.
11. Дитина має право на користування послугами системи охорони здоров'я. Держава забезпечує охорону здоров'я усіх дітей із наданням першочергової уваги профілактичним заходам, медико-санітарній освіті і зменшенню дитячої смертності.
12. Початкова освіта повинна бути безплатною і обов'язковою.
13. Шкільна дисципліна підтримується за допомогою методів, що засвідчують повагу до людської гідності дитини.Освіта готує дитину до життя в дусі розуміння, миру і терпимості.
14. Діти повинні мати час на відпочинок, ігри й однакові можливості займатися культурною і творчою діяльністю.
15. Держави забезпечують захист дитини від економічної експлуатації і праці, яка може перешкодити отриманню освіти або завдати шкоди її здоров'ю і благополуччю.
16. Держави захищають дітей від незаконного вживання наркотиків і участі в їх виробництві або торгівлі ними.
17. Вживаються всі заходи для припинення викрадання дітей і торгівлі ними.
18. Смертна кара чи довічне ув'язнення не присуджуються за злочини, здійснені особами віком до 18 років.
19. Дітей утримують під вартою окремо від дорослих; їх не піддають тортурам і жорстокому чи принизливому ставленню.
20. Жодна дитина до 15-річного віку не може брати участі у військових діях; діти, що перебувають у зоні збройного конфлікту підлягають особливому захисту.
21. Діти меншин і корінного населення вільно користуються здобутками власної культури і рідною мовою.
22. Діти, які були піддані поганому ставленню, затриманню чи постраждали від недогляду, повинні отримати належне ставлення або пройти підготовку для оздоровлення та реабілітації.
23. З дітьми, що порушили карне законодавство, слід поводитися так, щоб виховати в них почуття гідності та значимості і сприяти їх реінтеграції в життя суспільства.
24. Держави широко інформують про права, що містяться в конвенції, як дорослих,
25. так і дітей.