Батьки першими починають статеве виховання своїх дітей, навіть якщо самі про це не знають або не хочуть цього. Батьки часто не усвідомлюють, що відбувається процес виховання, оскільки більша частина інформації передається не в словесній формі, а на прикладі поведінки самих батьків і через їх установки.

 Раніше, коли обманювали дітей лелекою чи капустою, дитина, дізнаючись від однолітків "правду" про взаємини тата та мами, відчувала обман з боку батьків і виникало відчуття, що його батьки займаються "брудними" справами і приховують це від неї. Тоді прірва між нею і батьками поглиблювалася ще більше. Але це - не найгірше, і з часом "вляжеться", а ось замкнутість і гидливість, виховані в ньому, можуть серйозно перешкодити в його майбутньому подружньому житті.

 Батькам не треба забувати, що статеве виховання не повинно різко виділятися із загального виховання і носити навчально-нав'язливий характер. Не можна виділяти цю тему і особливою інтонацією або незвичайними емоціями. Ця тема не повинна надто відрізнятися від інших.

 Гарною підмогою в статевому вихованні дошкільнят і молодших школярів можуть стати сучасні дитячі енциклопедії та книжки типу "Звідки я взявся?", в яких не тільки текст, а й ілюстрації доступно й однозначно розповідають як про дітородіння, так і про статевий акт батьків. А так як в цьому віці у дітей немає еротичних асоціацій, то нові знання - навіть про секс - особливо не фіксуються в їх мозку, вірніше - не виділяються із загального потоку нових знань.

 "Як би нам не хотілося іншого, діти сексуально-мотивовані, і батьки постійно дають їм уроки статевого виховання свідомо чи несвідомо. Стержневим питанням статевого виховання є те, як сприймають природжену сексуальність дитини і якою мірою дають їй розгорнутися. Ставлення батьків до цієї проблеми набагато важливіше для формування статевої поведінки дитини, ніж уся інформація чи дезінформація, яку вони можуть надати з цього питання.

 Є чотири основних типи ставлення батьків до питань статі, які проявляються в сімейному житті, назвавши їх відповідно репресивним, избегающим, нав'язливим і експресивним (автори виходили з того, що погляди обох батьків на цю проблему співпадають, хоча це трапляється не завжди).

 · Репресивний тип ставлення охоплює випадки, коли батьки суворо кажуть дітям, що секс - це зло і непристойність. Зазвичай у такій сім'ї заборонено вимовляти непристойні слова, двозначні жарти, ходити по будинку в нижній білизні. Статеве виховання зводиться до декількох фраз: "це непристойно", "це небезпечно" і "почекай поки вийдеш заміж".

 · При уникаючому типі батьки виявляють більш розумне і терпиме ставлення до сексуальності. Вони розглядають це явище швидше як корисне, ніж шкідливе, однак губляться, коли мова заходить про конкретні статеві питання. Такі батьки уникають прямого обговорення цієї теми зі своїми дітьми або перетворюють таке обговорення на нудну лекцію. Самі того не підозрюючи, вони вихолощують ідею тепла, людяності й любові, яка невід'ємна від поняття сексуальності, проте діти дуже швидко розпізнають цей пробіл.

 · При нав'язливому типі ставлення до сексуальності батьки дивляться на секс як на корисне і здорове явище, але перегинають палицю і ставлять секс у центр всієї сімейного життя. Вони надто ліберальні в усьому, що стосується сексуальної активності і іноді настільки явно виставляють напоказ своє статеве життя. (Наприклад, можуть відкрито говорити про свої інтимні стосунки або свої колекції відеокасет з еротичними фільмами.) Надмірна увага до статевих питань може дратувати дітей чи викликати в них почуття пригніченості. Так, наприклад, якщо батько 8-річного хлопчика буде кожен місяць показувати синові "Плейбой", дитині стане неприємним сам вид цього журналу.

 · Батьки, чиє ставлення до статевих питань можна охарактеризувати як експресивне, розглядають секс як щось природне, за необхідності відкрито обговорюють цю тему, але встановлюють розумні рамки для сексуальної активності дітей (точно так само, як усіх інших форм поведінки). Вони намагаються вселити дітям, що сексуальність - це позитивне і здорове явище, не варте, проте, того, щоб зосереджувати на ньому всі свої помисли.

 На жаль, лише деякі батьки здатні правильно організувати статеве виховання дітей. Навіть у тих випадках, коли школа приділяє достатньо уваги статевому вихованню, від батьків потрібно активне проведення аналогічної роботи в домашніх умовах. Тільки спільні зусилля школи і сім'ї дозволяють дитині вирости в сексуально освіченого і уміючого  відповідати за свої вчинки підлітка, а потім і дорослу людину. 

Запорука успіху в статевому вихованні - така обстановка в сім'ї, коли дитина може вільно ставити цікаві запитання батькам, не боячись вислухати замість відповіді повчальну лекцію.

 Хоча багато батьків вважають, що статеве виховання - це доведення до дитини певної інформації у вигляді лекцій, воно насправді являє собою безперервний процес, який багато в чому визначається прикладом батьків, їх реакцією на прояви сексуальності зростаючої дитини і, звичайно, характером одержуваної інформації. Статеве виховання в сім'ї - важливий інструмент, за допомогою якого батьки можуть спрямувати розвиток дітей у певне русло, заклавши тим самим основи свідомої статевої поведінки підлітків.